Щороку 22 листопада в Україні
вшановують пам’ять мільйонів невинних
людей, життя яких забрав Голодомор.
Це була катастрофа, штучно
створена тоталітарним режимом. Катастрофа, яка забрала життя цілих родин,
зруйнувала села, знищила покоління. Але вона не змогла знищити наш дух, нашу
мову, нашу пам’ять.
Голодомор — це не просто
історичний факт. Це біль, який проходить крізь долі наших прадідів. Це тиша
порожніх хат, це недописані дитячі щоденники, це свічка, яку ми запалюємо
щороку в останню суботу листопада.
Ми маємо пам’ятати про цю
трагедію не для того, щоб жити минулим, а щоб не допустити подібного в
майбутньому. Пам’ять робить нас сильнішими. Вона вчить цінувати життя, свободу
та людську гідність.
Сьогодні ми схиляємо голови перед
усіма, кого забрав Голодомор. Перед дітьми, які так і не виросли. Перед
родинами, що не дочекалися весни. Перед тими, хто зберіг правду й передав її
нам.
Усі здобувачі освіти разом із
класними керівниками вшанували пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933
років. Ми навчаємо дітей цінувати життя та пам’ятати свою історію. Нехай наша пам’ять стане світлом, яке ніколи
не згасне. Нехай кожен із нас пронесе її через життя, бо це — частина нашої
української ідентичності, нашої сили і нашої незламності.
Немає коментарів:
Дописати коментар