Рідна мово, росту я крізь тебе,
Крізь родовища дум і краси.
Я курганом стою серед степу
На кордоні сльози і роси.
Я прошитий травою густою,
Я промитий Дніпром до кісток.
Рідна мово, без тебе ніхто я,
Мов відірваний вітром листок.
( П. Перебийніс
Немає коментарів:
Дописати коментар